Газета “Культура і життя», вересень №37 2011

Богдана Боднар

Уміння любити або таїна буття

Він умів любити – рідкісний дар для генія. Любов обпікала Івана Франка не раз. Хоч сам писав, що лише “тричі мені являлась любов”. Жінка, яку він обрав собі подругою на все життя в цю іcторію явлення любові аж ніяк не вписувалася. Це вона – любила. Ольга – фатальне ім’я в його житті. Та, яку Франко покохав уперше до нестями і назавжди, звалася Ольга. Ольга Рошкевич – світлий спогад і нестерпний біль на все життя. Про цю історію написано чимало. А про Ольгу Хоружинську – жінку, яка стала посестрою і дружиною, не так уже і багато. Іван Якович був переконаний, що одружитися треба обов’язково з дівчиною з Великої України і патріоткої. Він приїхав до Києва, міста своєї мрії і зустрів її – Ольгу Хоружинську. Це був романтичний початок, який мав, на жаль, нестерпно трагічний кінець. Взагалі, життя Івана Франка – бездонна криниця доля натхнення митців. Але чомусь так складається, що ми не завважуємо своїх геніїв, нас не тривожать їхні болі та печалі. Хоча зараз-таки мушу сама собі заперечити, бо хочеться розповісти про історію стосунків Ольги Хоружинської та Івана Франка через погляд унікального драматурга Тетяни Іващенко.

Унікальність цього драматургічного твору Тетяни Іващенко полягає в тому, що його надзвичайно легко інтерпретувати, в кожному сценічному прочитанні знаходиться свій неповторний зміст і, водночас, залишається найголовніше – пізнання таїни буття українського генія, який умів любити й страждати, розбиваючись об жорстоку стіну буденності, який зумів створити зі своїх страждань надзвичайну, прозору, пронизливу, потужну поезію.