4 травня 2012
Олег ЗАГОРУЛЬКО
Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю Олександра Короля – головного режисера Львівського музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича.
“Я би не сказав, що Дрогобич – провінція”
… Які прем’єри найближчим часом побачать дрогобичани?
– Це прем’єра “Елегія Stiks”, присвячена 65-літтю акції “Вісла”. Також поставимо п’єсу “Мартин Боруля”. Восени готуємо виставу на тему УПА. Плануються комедії англійських драматургів. Планів дуже багато.
“МИ ВІДІЙШЛИ ВІД ПОЛІТИКИ”
– Розкажіть, будь ласка, детальніше про “Елегію Stiks”.
– Спочатку виникла сама ідея зробити щось цікаве до цієї річниці. По театрах, ми так подивилися, цим ніхто не займається. Перша проблема виникла, коли ми почали збирати матеріали. Інформації було обмаль, її практично нема. Десь там трошечки, десь там – і все. Але все максимально прив’язане до політики. Самі розумієте, що тема трохи кусюча. Тому п’єсу довелося писати самим. А допомогу ми знайшли випадково – в Ольги Токарчук, вона є донькою переселенців, мешкає у Вроцлаві. Ми натрапили на її роман. П’єсу писали я і київська драматургеса Тетяна Іващенко. Ми ставили в Дрогобичі її “Таїну буття” про Івана Франка. Це вистава за мотивами роману, але є речі, які ми писали від себе.
– Тобто Ви намагаєтеся художньо осмислити ті події? І щоби було менше політики.
– Якщо чесно, ми відійшли від політики. Звідси випливає і назва, тому що елегія як жанр – це сумний вірш, оповідь, і Стікс – з грецької міфології Ріка Смерті. Тобто в даному випадку саму ріку Вісла, за яку перевозили людей, я ототожнюю з рікою Стікс, якою перевозять не поляки, а сам Харон, – це стало дуже образним. Вивозили не лише за Віслу, а й на Сибір. Ми вирішили не зачіпати політику, а показати переживання людини, яка потрапляє в подібну ситуацію. Це було для нас найголовнішим: що відчуває людина до перевезення, під час акції й після цього.
– Коли прем’єра цієї вистави?
– Плануємо першого травня. Ми довго думали, чи показувати цю виставу спочатку в Дрогобичі, а потім у Польщі, чи навпаки, все ж таки вирішили спробувати на нашому глядачеві. Це трошки небезпечна тема і сама вистава трошки небезпечна. З ризиком ідемо на це. А вже після прем’єри другого травня виїжджаємо на гастролі в Польщу на десять днів.
– Ольга Токарчук все-таки польська письменниця. Чи не буде перегину в польський бік?
– П’єса побудована таким чином, що, як кажуть, п’ятдесят на п’ятдесят – і польського, і українського. Хоча, я знову кажу, політики у виставі немає абсолютно. У центрі – людина.
“п’єса написана на основі реальних подій”…