“Таїна буття”

Спроба документальної драми. 1998

Чоловічих ролей – 1, жіночих – 1

П’єса присвячена драматичній долі Івана Франка, його складним стосункам з прекрасною половиною роду людського. Сценічне втілення цього твору в київському театрі на Подолі довело, що, попри начебто локальну історію з мінімальною кількістю персонажів можливо створення масштабного драматургічного твору про маловідомі сторінки з життя видатного діяча нашої культури.

 

 

 

 

ВИСТАВИ
1998 – Театр на Подолі. Київ.

2005 - Львівський обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича. Дрогобич.

2005 – “…Мені являлася любов”. Луганський академічний  український музично-драматичний театр.

2014 – “Мені являлася любов…”. Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича.

2014 - Перший український театр для дітей та юнацтва, Львів.

2016 – Телетеатр, Дніпро. Моновистава “Жінка, яка йшла поруч”.

2016 – Український народний театр, Рига (Латвія).

2016 – Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, Київ.

2017 – Сумський обласний театр для дітей та юнацтва (ТЮГ).

2018 – Запорізький обласний академічний музично-драматичний театр ім. В. Г. Магара.

Одеський Театр юного глядача ім. Юрія Олеши.

 

“Прийшов 1885 рік. Мені виповнилось 20 років. Я ще не спізналася із Франком. Щойно я приїхала до Києва із Харкова, де закінчила інститут шляхетних дівчат. Вирішила продовжувати навчання на Вищих жіночих курсах. Розмістилася я у своєї старшої сестри – Антоніни Трегубової. Саме до її чоловіка, який працював у редакції «Киевская старина», приїхав зі Львова Іван Франко. Познайомилися ми на вечірці у Трегубових. Франко носив тоді світло-сірий сюртук, білу вишивану сорочку. Мав руде волосся, яке закручувалось йому на голові. Зовні він не справив на мене особливого враження. Тільки очі запам’яталися – яскраво-голубі, розумні та іронічні. Але коли він почав говорити про літературу, уразив мене глибиною знань, умінням закохати в себе співрозмовника. Його переповнювала якась незрозуміла для мене енергія!”

“Таїна буття”

 

Текст п’єси надруковано:

“Сучасна українська драматургія”. 2011. Випуск 4.

Збірник п’єс Тетяни Іващенко “Сім акордів”. 2015. Київ, вид-во “Дніпро”.

Текст п’єси ( варіант, неузгоджений з автором) розміщено на сайті Центра Леся Курбаса:

http://kurbas.org.ua/dramlab/ivaschenko.html


“Взагалі, життя Івана Франка – бездонна криниця доля натхнення митців. Але чомусь так складається, що ми не завважуємо своїх геніїв, нас не тривожать їхні болі та печалі. Хоча зараз-таки мушу сама собі заперечити, бо хочеться розповісти про історію стосунків Ольги Хоружинської та Івана Франка через погляд унікального драматурга Тетяни Іващенко. Саме вона мала сміливість вперше поглянути на стосунки цих двох неординарних людей. Відкритим, щирим поглядом і написала п’єсу «Таїна буття», вивівши на сцену лише їх двох – Ольгу та Івана, власне так, без пафосу, як простих людей, яким, як і усім смертним довелося пережити всі болі та печалі почуттів. Крок за кроком Тетяна Іващенко проходить життям цих двох самотин, крива їхніх стосунків робить найнесподіваніші виверти, від надії та віри і світле і радісне життя до найстрашнішої миті розп’яття божевіллям.”

Богдана Боднар. “Уміннія любити або таїна буття“.
Газета Культура і життя», вересень №37 2011р.
Журнал “Кіно-концертний Київ“, жовтень 2011.

 

Франко і жінки: відверто про особисте життя письменника

Іван Франко відомий нам зі шкільної програми як геніальний письменник та поет, борець і взірець. А поміж тим він був людиною. Людиною, в житті якої було багато кохання, пристрасті і, звісно ж, жінок. Хто вони –кохані Франка? До дня народження письменника редакція 24 Каналу зібрала для вас найцікавіше з особистого життя генія.

Сам Франко писав, що в його житті “тричі являлася любов”. Жінок у нього було значно більше, однак справжні почуття були лише до трьох… Письменник відверто говорив: “Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом”. Тож детально про усіх.

Читайте також: Жінки Шевченка

Ольга Рошкевич

Перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги Рошкевич. Ольга була жінкою з вищого світу. Знала кілька іноземних мов, збирала фольклор, мала власні друковані праці. Познайомилася пара у 1874 році. Тоді Іван був гімназистом і прийшов у гості до свого друга і брата Ольги Ярослава.

Спочатку їхні стосунки подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком. Це не зупинило дівчину, і вони продовжували зустрічатися таємно.

Франко жінки
Ольга Рошкевич

Однак відбувається другий арешт. Зрештою, під тиском батька Ольга виходить заміж за священика Володимира Озаркевича. Франкові вона написала: “Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш — все буде тісно пов’язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками”. І справді, перші роки життя пара була одружена фіктивно, спали в окремих кімнатах, Ольга мала свободу дій. Однак згодом їхній шлюб перетворився на справжній. Франко ж написав Агатангелу Кримському: “Наша любов тяглася 10 літ”. Письменник присвятив Ользі чимало своїх творів.

Кілька захоплень одночасно

Розрив з Ольгою, мабуть, сильно вразив Франка. Тож він майже одночасно почав стосунки аж з кількома жінками. Новими захопленнями письменника стали:

- поетеса Юлія Шнайдер (псевдонім — Уляна Кравченко);
- вчителька, письменниця, громадська діячка Климентина Попович;
- представниця відомого роду Ольга Білинських.

З них трьох Ольга Білинська серйозно збиралася заміж за Франка. За деякими даними, вона навіть встигла пошити весільну сукню. Однак весілля не відбулося. Що стало причиною розриву стосунків – теж невідомо.

Приблизно у цей же час Франка пов’язували з відомою соціалісткою Анною Павлик (сестра його товариша Михайла Павлика). Однак дівчина йому відмовила. Анна не хотіла одружуватися взагалі. Зрештою, так і склалося – вона ніколи не була заміжня.

Юзефа Дзвонковська

Другим справжнім коханням Франка дослідники називають Юзефу Дзвонковську. Друге кохання письменник зустрів у Станіславі (Івано-Франківськ). Полька із шляхетної родини припала до серця усім членам гуртка, до якого входив Франко. Привітна і розумна дівчина залишається для усіх неприступною. Однак з Франком вона починає листування. І 27-річний письменник вирішує: от вона – жінка, яка має стати його дружиною. Проте в Юзефи про це була інша думка, і вона відмовляє Франкові… Думки дослідників розходяться. Частина вважає, що дівчина відмовила через свій вищий соціальний статус. Інші переконані: через смертельну хворобу.

Жінки Франка
Прекрасна панночка зі смертельною хворобою

І справді, Дзвонковська прожила неповних 30 років. У травні 1892 року вона померла від туберкульозу. Поет їй присвятив кілька віршів і оповідань. А в його робочому кабінеті висів портрет “Дівчина з маком у волоссі”. Дослідники вважають, що на ньому зображене друге кохання поета.

Целіна Зиґмунтовська

Третє кохання – шляхтянку і затяту польку (принципово листувалася лише польською) Целіну – Франко зустрів на пошті. Тут вона працювала. Письменник безмежно закохався в прекрасну дівчину. Однак абсолютно безрезультатно! Целіна відверто говорила, що Франко їй не подобається. Вона була в захваті від брюнетів, а Франко – рудий.

Жінки Франка
Целіна Журовська (дівоче прізвище)

Целіна запевняла, що Франко її переслідує. І дуже зраділа, коли він одружився. Сама дівчина вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла.

Як не дивно, Франко і Целіна зустрічалися все життя. Він допомагав вдові вирішувати справи, допомагав грошима. Згодом поселив її з дітьми у своєму будинку як економку. Після смерті Франка його син теж допомагав старенькій екс-коханій батька.

Стосунки Івана і Целіни були дивні. Григорій Величко про неї писав: “Ще третя жінка відіграла велику роль в житті Франка. Це була поштова співробітниця, яку побачив поет на пошті й запалав до неї великим коханням, хоч ніколи до неї не наближався. Усе вказує на те, що це кохання було фантазією, уявою Франковою. Ця ідеальна жінка в уяві Франка не виказала себе в житті нічим визначним, не була ані письменницею, ані суспільним діячем, була зовсім тихою, буденною людиною, а все-таки Франко через неї терпів дуже сильно. Випливом цього кохання з’явилося “Зів’яле листя”. Були й інші твори присвячені дивному третьому коханню Франка.

Ольга Хоружинська

Франкові було вже 30, а він все ніяк не міг знайти на Галичині собі дружину. І от він зустрічає свою майбутню половинку в Києві. Красуня з дипломом вчителя, яка володіла кількома іноземними мовами та неймовірно грала на фортепіано, Ольга Хоружинська щиро закохалася у Франка, який мав жахливу репутацію. Звісно ж, рідні відмовляли Ольгу як могли. Але все ж вона одружується з письменником. Ольга стає вірною опорою для Франка, допомагає йому у творчості та спонукає отримати освіту. Жінка народила чотирьох дітей, та попри це не залишає громадської діяльності, видає журнал.

Франко дружина
Франко з дружиною

Здається, все ідеально? Лише здається. Франко не кохав свою дружину. У листі своєму другові Агатангелу Кримському він пише: “З теперішньою моєю жінкою я одружився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою), і то більш освіченою курсисткою… Но то дарма. Судженої і конем не об’їдеш”.

Ольга робила все, що могла, терпіла злидні, ревнувала Івана до інших жінок, але тішилася, що саме вона його половина. У неї все частіше стаються неврози. Останньою каплею стала смерть їхнього сина. Ольга потрапляє до божевільні. Вона навіть не була присутня на похороні Франка, бо вийшла з лікарні значно пізніше. Згодом через скульптору Сергія Литвиненка на могилі Франка Ольгу не змогли навіть поховати поруч з чоловіком. Її могила розташована неподалік…

https://24tv.ua/statti_tag4571