Людмила ШИШКО,
12 вересня 2013
Сцена з вистави “Замовляю любов”.
14 вересня Волинський академічний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка розпочинає новий сезон прем’єрою вистави «Замовляю любов» Тетяни Іващенко (режисер-постановник — Ірина Стежка). Про що цей спектакль і яких іще прем’єр варто очікувати глядачам, ведемо розмову з художнім керівником театру, заслуженим діячем мистецтв України Петром Ластівкою. — Режисера з Києва Ірину Стежку ми запросили для постановки саме цього сучасного українського драматичного твору, — розповідає Петро Петрович. — Це п’єса не нова. Її вже ставили в кількох театрах. Але сам факт, що ми на своїх сценах показуємо не тільки класику, а й сучасну українську драматургію, дуже важливий. Слава Богу, що почала народжуватися нова українська драматургія, літератори не бояться переходити в драматичний жанр. У виставі бере участь небагато акторів — Наталія Мельничук, В’ячеслав Погодін, Ірина Маслюк. Сподіваємося на успіх, тому що вистава неординарна — про почуття немолодої жінки, яка, коли вже «осінь» надходить, хапається за останню можливість бути коханою і кохати. До нас їде багато критиків із Києва, хочуть подивитись, і ми дуже раді цьому. «Замовляю любов» ітиме на малій сцені театру, а 5 жовтня — відкриття сезону на великій сцені прем’єрою «Ромео та Джульєтта», режисером-постановником якої є Петро Ластівка. — Дуже велику роботу проводимо для постановки цього спектаклю, — каже режисер. — Ви собі не уявляєте, скільки костюмів потрібно пошити! Ніби й мало декорацій, але вистава дуже складна. Зараз ідуть «прогони» (генеральна репетиція повного спектаклю. — Авт.). Задіяний у ній увесь колектив. Ромео — Дмитро Реп’юк, Джульєтту гратимуть дві актриси — Софія Онищук та Іванна Романюк. Відразу після прем’єри приступаємо до грандіозного проекту «Назар Стодоля». Проект коштує приблизно 300 тисяч гривень. Костюми, взуття, головні убори, шаблі, старовинні меблі — все це треба виготовити. Ставимо цю п’єсу не тільки тому, що йде 200-ліття з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, а тому, що я її планував уже давно і тепер просто збіглися дата і можливості. Цей твір дуже любила моя покійна бабуся, колись сама в ньому грала в сільському театрі. І коли я її запитав: «Бабцю, а чому ви в театр не ходите?», вона відповіла: «А там іде «Назар Стодоля»?». Я кажу: «Ні». — «О-о, «Назара Стодолю» я б пішла подивитися». Питаю: «А чому?» — «Як вони любляться!» Тому в світлу пам’ять моєї бабусі мушу відтворити «Назара Стодолю». Наступним нашим кроком буде «Циліндр» Едуардо де Філіппо в постановці народного артиста України Анатолія Романюка. Дуже цікава п’єса: і зворушлива, і лірична, і комічна. Потім маємо намір запросити режисера з Києва Миколу Яремківа для оригінальної постановки: він написав твір за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького. Вже готує макет декорацій, ескізи костюмів, музику. Приїде у жовтні, щоб познайомитися з колективом і зробити розподіл ролей, але цю постановку глядач побачить навесні. А ще на малій сцені плануємо поставити жіночу виставу, в якій будуть задіяні наші старші актриси, але поки що це секрет. Крім того, продовжуємо працювати над створенням гігантської вистави «Портрети» про світочів нашої культури. — Це як? — цікавимось у режисера. — Кожен із 40 акторів має завдання створити портрет, наприклад, Карпенка-Карого, Панаса Мирного, Нечуя-Левицького, — пояснює. — Вони перечитали купу літератури, скомбінували те, що їм найбільше подобається в цій постаті, і ми робимо таку моновиставу про певного героя. Вже зіграли Ліну Костенко, Тичину, Куліша, Стефаника, Панаса Мирного і Михайла Старицького. — Акторський склад буде змінюватися? — цікавимось у художнього керівника театру. — Змін у нас поки що не буде, — відповідає. — Але є кілька молодих перспективних акторів, які просяться до нашого театру, і ми шукаємо можливість їх узяти, тому що колектив повинен увесь час оновлюватися. Зараз свої сили в театрі пробує молода актриса з 3-го курсу нашого училища Юлія Романець. Вона буде працювати в «Ромео і Джульєтті», в «Назарі Стодолі» й інших виставах, де виникатиме потреба. Минулого року взяли на роботу Юрія Литвинюка — хлопця з блискучим голосом, а ще музиканта-скрипаля з консерваторною освітою Андрія Вербовецького. — Що ви як режисер, художній керівник очікуєте від нового сезону? — продовжуємо розмову. — Нових вражень глядачів, але ці враження ми ж і повинні їм презентувати, — каже Петро Петрович. — Тому ми завжди в пошуках того, як подати твір, щоб глядачам було незвично, щоб вони могли здивуватися, порадіти успіхам наших молодих, старших акторів, мистецтву, яке ми чесно і добросовісно робимо в цьому театрі.