20 листопада
Ольга Захарова, Тернопільська липа
Фото Kurt Lee
Урочисте відкриття XI Всеукраїнського фестивалю молодої режисури «Тернопільські театральні вечори. Дебют» та показ першої вистави відбулося 18 листопада. Бажаючих відвідати дійство було більше аніж міг вмістити глядацький зал драмтеатру. Усі місця, як в партері, так і на бельетажах були зайняті. Чимало молодих людей та акторів нашого драмтеатру спостерігали за усім що відбувалося, стоячи. Фестиваль розпочався з того, що на сцену вийшов сам «Лесь Курбас». Потім розпочалась офіційна частина.
З відкриттям фестивалю глядачів по черзі привітали представники влади: Василь Хомінець, Петро Гоч та Леонід Бицюра. З привітальним словом виступив й голова журі цьогорічного фестивалю, театральний критик, професор, драматург, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов.
– На ці сім днів Тернопіль стане своєрідною театральною столицею, – зазначив він. – Бо мені здається, що з усіх 39 фестивалів, які проходять в Україні впродовж року, «Тернопільські театральні вечори» чи не найповажніший і найпотрібніший. Є у нього одна особливість: йому генетично приписано бути завжди молодим, бо дебют може бути тільки один раз у житті. І цей фестиваль завжди будуть оновлювати ті сили молодих режисерів, які будуть сюди з хвилюванням привозити свої роботи. В ці дні тут буде відбуватися своєрідна творча лабораторія, театральний режисерський простір буде тут, простір молодої режисури, якій судилося ознаменувати завтрашній день українського театру. По цих виставах ми зможемо побачити, що чекає нас у перспективі, які нові, креативні ідеї несуть ці молоді люди. Тож можна тільки позаздрити тернопільським глядачам, у яких є можливість зазирнути у майбутнє театральної України.
Театр, який розпочинає будь-який фестиваль, бере на себе неабияку відповідальність. Адже треба задати тон усьому фестивалю, і себе достойно показати. Таку роль першопрохідців на нашому фестивалі на себе взяли режисер та актори із Дрогобича. Молодий режисер Влад Сорокін звернувся до непростої, болючої для сучасного суспільства теми наркоманії.
– Дуже приємно коли видається честь відкривати фестиваль, – говорить Влад Сорокін, режисер-постановник Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича. – Ваш фестиваль ми відкрили романтичною драмою київського драматурга Тетяни Іващенко «Втеча від реальності». Це вистава-попередження, вистава, присвячена проблемі наркоманії, яка, на жаль, є, і треба з нею боротися. І ми через сцену закликаємо всіх, що не треба кидатися у цю бездну, прагнучи спробувати у своєму житті все.
У п’єсі простежується кілька сюжетних ліній: проблема батьків і дітей, виготовлення наркотиків у «чорній» лабораторії на фармацевтичному заводі під прикриттям влади, розповсюдження наркотиків серед молоді, у нічних клубах, зокрема. Власне, більшість подій розгортаються у нічному клубі. Дівчина Сніжана завдяки своїй подружці Аліні знайомиться у клубі з молодим поетом Єгором. Молоді люди закохуються одне в одного, та з часом Сніжана дізнається, що Єгор вживає наркотики. Хлопець вмовляє «вколотися» один раз Сніжану, інакше він її зрадить, і зазначає, що це буде останній раз у його житті. На жаль, відмовитись від чергової «дози» поету з кожним днем стає все важче, та й Сніжана «рятуючи» свого коханого, стає наркозалежною. Усіма справами з постачання наркотиків у нічному клубі заправляє Нарком. Для своїх «споживачів» він розповідає легенди, що наркотики у малих дозах нікому не зашкодять. Адже у нього є завдання від керівника фармацевтичного заводу, який прагне стати депутатом, і який сам є наркоманом, залучити якомога більше покупців. Сам же Нарком насправді ніколи наркотиків не вживав. Події розгортаються таким чином, що спочатку Сніжана втрачає маму-журналістку, яка розслідує вбивство у цьому ж нічному клубі, і з’ясовує, що на фармацевтичному заводі виготовляють наркотики. Через це директор заводу вбиває її руками одного із наркоманів. Потім від передозування помирають також подружки Сніжани та Єгор. Самі й же дівчині вдається вилікуватися, але до того часу вона втрачає своїх рідних та близьких. Завершується вистава сценою на кладовищі, куди Сніжана приходить пом’янути померлих…