Ки­їв­ську ака­де­міч­ну май­­стер­ню те­ат­раль­но­го мис­тец­тва «Су­зір’я» з львів­ськи­ми те­ат­ра­ми єд­на­ють міц­ні твор­чі зв’яз­ки. Ще ми­ну­ло­го се­зо­ну до ре­пер­ту­ару те­ат­ру бу­ла вклю­че­на ви­ста­ва «Вог­ні» за опо­від­ан­ням Ан­то­на Че­хо­ва у пе­ре­кла­ді ук­ра­їн­ською мо­вою, в якій за­ді­яні ак­то­ри На­ціо­наль­них те­ат­рів іме­ні Ма­рії Зань­ко­вець­кої (Львів) та іме­ні Іва­на Фран­ка (Ки­їв).
А не­що­дав­но у те­ат­рі пред­ста­вив свою но­ву ви­ста­ву «Та­їна бут­тя» за п’єсою су­час­но­го ук­ра­їн­сько­го дра­ма­тур­га Те­тя­ни Іва­щен­ко Пер­ший ака­де­міч­ний ук­ра­їн­ський те­атр для ді­тей та юнац­тва (м.Львів).

Володимир Борисюк

Цю постановку здійснив відомий київський та львівський режисер Володимир Борисюк. Для багатьох театралів Києва його нова режисерська робота стала повною несподіванкою. До цього у київських театрах «Сузір’я» та «Браво» він уже поставив цілу низку спектаклів за творами Миколи Гоголя, Теннессі Вільямса, Лопе де Вега та інших класиків світової літератури, до того ж переважно російською мовою. Наразі режисер не лише звернувся до української драматургії, а ще й обрав п’єсу, присвячену одному з найвидатніших українських письменників — Івану Франку.

«Саме у Львові я вирішив поставити цю виставу, адже в місті Лева Іван Якович прожив багато років, а його творчість у театрах Львова представлена дуже мало. Якщо ж говорити про молоде покоління, то воно переважно знає про Франка лише як автора «Каменярів». Насправді ж це була дуже багатогранна творча особистість. Тема Франка надзвичайно цікава і невичерпна, тому кожен театр може знайти в ній щось своє, зрозуміле саме йому.
У п’єсі Тетяни Іващенко особлива увага приділена особистому життю митця. Ця тема близька сучасному глядачеві, особливо молодому», — зазначив пан Володимир.
У виставі «Таїна буття» спочатку автор, а потім режисер та актори намагалися розкрити всю складність взаємовідносин між чоловіком та жінкою не лише через призму геніальності Франка. Перед нами Франко постає як чоловік і митець, людина, якій близьке все людське, але від цього його образ стає ще ближчим і зрозумілішим.
Коли ми говоримо про Франка, то нерідко забуваємо про тих людей, які його оточували та впливали на його творчість. І, очевидно, даремно, адже знаючи більше про близьких митця, легше зрозуміти внутрішній світ самого письменника. Тож треба подякувати Тетяні Іващенко, яка спробувала дослідити і розповісти історію стосунків Ольги Хоружинської (артистка Оксана Блащук) та Івана Франка (Роман Кривдик). Ця історія дозволяє по-іншому подивитися на постать поета та відкрити для себе образ жінки, яка все життя була поруч із ним.
З дозволу автора, Володимир Борисюк дещо змінив п’єсу. Зокрема додав декого з персонажів, але всі вони є швидше тлом, на якому можна контрастніше побачити головних героїв. Також режисер додав до постановки маловідомий етюд Франка «Чи вдуріла». Цікавий факт: постановка цього етюду свого часу стала для Володимира курсовою роботою, коли він був студентом другого курсу Театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого. Цю роботу бачила онука Франка — Зіновія. Їй дуже сподобалася постановка, і вона висловила побажання, щоб цей твір потрапив на професійну сцену.
Під час київського показу довелося дещо спростити декорації, адже зала Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» значно менша, ніж у Львівському театрі для дітей та юнацтва. Однак сам будинок, де розташоване «Сузір’я», дуже нагадує помешкання, в якому жив Франко у Львові, тому новий спектакль природно вписався у київське середовище. Хотілося б цю виставу частіше бачити в Києві. А Володимир Борисюк, напевне, ще не раз приємно здивує любителів театрального мистецтва Києва та Львова.