Ірина Сібеліус
29.01.2012
Іван Якович Франко (1856-1916) – письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч. Його твори викладаються у школах, університетах. Багато людей захоплюються його творчістю. Попри те, ніхто не в змозі залишитись байдужим до життєвого шляху Каменяра.
Як він жив? Як писав? Що його надихало? Байдужою до цих питань не змогла залишитись і Тетяна Іващенко, автор п’єси “Таїна буття”, яка 2005 року була поставлена на сцені Львівського академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича. Ось і мені випала нагода поглянути на долю геніального поета.
Вистава триває півтори години. І це – повірте – мало. Епістолярна, майже документальна драматургія, сповнена високою духовною енергією, а фактично – поетична оповідь про три кохання Івана Франка.
Талановита гра Адама Цибульського дозволяє зазирнути у душу, розкрити глибину страждань та почуттів Івана Франка-людини і митця.
Усі муки та випробування, які падають на жіночі плечі, були передані незрівнянною Аллою Шкондіною у ролі Ольги Хоружинської. Ця Жінка була не лише дружиною, а й вірним другом та порадником Каменяра.
Яскравим доповненням були Муза і Мольфар – ніби й не головні, але надзвичайно колоритні персонажі, які супроводжували героїв впродовж вистави.
Так в чому полягає сенс існування людини? Напевне, у вогні: він несе світло і тепло в наші домівки, він же збирає свою данину від людей, перетворюючи долі на попіл.
Можливо, “Таїна буття” полягає у тому, щоб віддати себе всього у владу вогню заради збереження останньої іскри, з якої потім народиться нове багаття нових поколінь? Нам цього повною мірою ніколи не зрозуміти. А Іван Франко так жив.