У Вінницькому театрі поставили найдорожчу виставу за час його існування
Свій 83-й сезон Вінницький обласний музично-драматичний театр ім. М. Садовського відкрив виставою із екзотичною назвою «Ідзанамі. Богиня, яка вабить». П’єса київського драматурга Тетяни Іващенко, поставлена головним режисером театру Таїсією Славінською, перетворилася на яскраве видовище завдяки співпраці театру з іншими столичними митцями (що і спричинило додаткові витрати не лише через гонорари, а й завдяки якості постановки). Художником-постановником «Ідзанамі…» є знаний сценограф, головний художник Національного театру ім. І. Франка Андрій Александрович-Дочевський, музику написав не менш відомий своїми театральними роботами столичний композитор Іван Небесний. Результат такого творчого симбіозу перевершив усі сподівання вінницької публіки. Щедрий візуальний ряд сценограф вибудовує за допомогою французького живопису позаминулого століття та традиційних японських картин (кайга), постійне звучання французьких та японських мелодій обрамляють мелодраматичну історію кохання (сусідства європейського та східного мистецтв в межах однієї вистави — кохання інтернаціонального).
За сюжетом французький дворянин Ерве (Григорій Сиротюк), приїхавши у далеку Японію за личинками шовкопряду, потрапив у сіті Амура. Пристрасть, може, і не стала би для нього фатальною, якби чарівна дружина Самурая (Роман Хегай-Семенов) Асагао (Жанна Андрусишена), незважаючи на суворі моральні закони традиційного східного суспільства, відповіла чоловікові взаємністю. Це не флірт. Почуття Ерве та Асагао надто глибокі, аби осквернити їх поспішним інтимом. Позбавлена сентиментів, культура самураїв охолоджує бажання чоловіків заволодіти чужою дружиною. «Шлях Самурая — це смерть. В ситуації «або-або» без вагань вибирай смерть. Це неважко. Наберись рішучості — і дій» — так починається відома книга Ямамото Цунэтомо Хагакурэ «Приховане у листі», яка є своєрідним кодексом Самурая. Той, хто здатний без остраху і вагань померти у будь-яку мить, без остраху і вагань здатний принести смерть іншим.
У романі Аллесандро Барикко «Шовк», сюжет якого Тетяна Іващенко поклала в основу своєї п’єси, закохані взагалі позбавлені можливості спілкуватися (у виставі ж їм така можливість подарована). Якщо врахувати, що сто років тому подорож з Європи на Далекий Схід займала щонайменше три місяці лише в один бік (ми вже не кажемо про відсутність нинішніх електронних засобів спілкування), то можна собі уявити, якого градусу набирали почуття закоханих, кожна зустріч яких могла бути останньою! Драматизму ситуації добавляє й те, що Ерве має дружину Мадлен (Наталія Шолом), яка здогадалася про таємну пристрасть чоловіка, але жодним словом не дорікнула йому за це. Більше того, вона писала йому листи від імені далекої японки, таким чином проживаючи пристрасть свого чоловіка разом із ним.
Вільно розпорядившись сюжетними колізіями «Шовку», Т.Іващенко, аби надати історії кохання універсального, вселенського звучання, ввела у сюжет п’єси героїв японської міфології, зокрема Ідзанамі — богиню творення і смерті. Тож вінницький глядач, прийшовши на прем’єру, не лише пережив мелодраматичні колізії ще однієї історії кохання, а й долучився до високих зразків світової культури.