Коли душа висвічує зорі

 

 

 

(нотатки з театрального фестивалю)

Олександр Забарний – член журі фестивалю, декан філологічного факультету

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

 Цього року осінь видалася теплою і лагідною. Закінчувався жовтень, а стовпчик термометра ніби закляк на позначці плюс п’ятнадцять. Осінь певно також готувалася до театрального фестивалю у Ніжині. Вона неохоче змінювала декорації, а тому Графський парк стояв ще у шатах і бавився то зеленими, то жовтими кольорами. У вуалі з бабиного літа вбралися кущі калини над Ліцеїстським ставом. Омита дощиком шипшина тулилася до театрального паркану, а неприкаяний вітер ганяв жовті листки-кораблики Остром. У пташиному царстві – тиша й зажурливий сум… А сонце, ховаючись за білі лаштунки хмар, підсвічувало їх ніжним рожевим кольором, ніби вмикаючи софіти.

Приміщення Ніжинського українського драматичного театру у ці дні скоріше нагадувало державне представництво, аніж заклад культури. На його фасаді гордо майоріли державні прапори України, Польщі, Білорусіїї та Російської Федерації, і це додавало будівлі якоїсь особливої вишуканості та офіційності. Немов, тут відбувався не театральний фестиваль, а якийсь дуже важливий державний прийом…

Ще на початку жовтня містом поповзли чутки: « Чули, кажуть фестиваль не відбудеться?». «Та що Ви, як же без фестивалю?». «Безгрішшя, он у Чернігові відмінили…» Певно ці чутки, які нуртували у думках пересічних ніжинців, і спричинили квитковий бум… Уже за два тижні до початку фестивалю квитки на всі вистави були продані, а тому запитання: «Чи не маєте зайвого квитка?» – стало актуальним впродовж усіх десяти днів роботи фестивалю.

   Проблема фінансів дійсно існувала…, але не для такої діяльної людини, яким є директор Ніжинського українського драматичного театру імені М.Коцюбинського заслужений працівник культури України Юрій Муквич. Він мобілізував усі фінансові можливості театру, залучив спонсорів, звернувся до меценатів… і VIII-й Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької розпочав свою роботу, як і передбачалося – 27 жовтня. Саме у цей день понад сто років тому одна із найяскравіших зірок українського театрального мистецтва вперше вийшла на професійну сцену.

Олександр Забарний – член журі фестивалю, декан філологічного факультету

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

На мистецький форум до Ніжина прибули професійні театральні трупи з Росії, України, Білорусії, ПольщІ, Автономної Республіки Крим. Десять днів ніжинці мали щастя ніжитися у солодких обіймах Мельпомени. Але сочатку про головне…

Власне, неофіційно фестиваль розпочався 26 жовтня. Саме у цей день відкрив свій ювілейний 80-й театральний сезон колектив Ніжинського українського драматичного театру. Відкрив прем`єрною виставою Тетяни Іващенко «Пробач мені.., або замовляю любов». Режисер-постановник спектаклю Герман Архипов – людина шанована у колі ніжинських театралів, відома своїми попередніми вдалими режисерськими проектами. За жанром прем`єрна вистава – комедія, але режисер зумів її переосмислити по-новому і надав спектаклю філософського підтексту, змушуючи глядача осягати почуття любові, як найвищий сенс людського буття. Архипов у прямому розумінні поставив головних дійових осіб на шахівницю і змусив обіграти кожну життєву ситуацію, змальовану у сюжеті вистави, як вдалий, чи невдалий шаховий хід. Були у цій театралізованій партії і свої пішаки, і свої королеви. А в тім… глядачам вистава сподобалася, Бурхливими оплесками проводжали вони зі сцени заслужену артистку України Аллу Соколенко, артистів Людмилу Муквич та Олександра Родіонова. У долі цього молодого актора це перша головна роль. На прем`єрі була присутня авторка п’єси .

За вже встановленою традицією господарі фестивалю виступали на театральному форумі поза конкурсом і не могли номінуватися у склад лауреатів. Проте вдалий виступ ніжинських акторів став для глядачів тим емоційним та естетичним поштовхом, який сприяв позитивному сприйманню та осмисленню усіх інших вистав. Прем`єра ніжинців стала своєрідним заспівом фестивалю…

Вся стаття тут: http://www.nezhin-dram.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=315&Itemid=9

 

Статтю надруковано у журналі “Літературний Чернігів”, №4 (60), жовтень-грудень 2012