Враження про антологію «Таїна буття»
Видання п’єс у нашій країні настільки рідкісні, що кожне стає подією, особливо коли йдеться про антологію сучасної української драми. Тому початок серії таких збірок – можна назвати мегаподією. Поціновувачі наприкінці року одержали новину – збірка біографічної драми «Таїна буття». Цей проект драмвідділу Центру Курбаса та видавництва «Світ знань» за сприяння Українського Конгресового Комітету Америки задуманий, як початок циклу антологій наших п’єс.
Це книга про великих українців. Наша країна має цікавий феномен документальної драми – «бум» біографічних п’єс. Тенденція особлива і вирізняє, наприклад, як від Росії, так і від Польщі. Але не унікальна – подібна хвиля була, скажімо, в Естонії. Переоцінка цінностей і героїв – ознака доби перемін, а зараз і поготів. А українська історія, як і долі її великих людей – надзвичайно драматичні: в’язниці, заслання, розстріли… До того ж чимало з них зазнали відвертої брехні і цькування кремлівськими ідеологами. Деякі перетворилися на хрестоматійні монументи, чимало достойників просто забуті.
Автори збірки – відомі письменники – А.Багряна, Я.Верещак, В.Герасимчук, Т.Іващенко, О.Миколайчук-Низовець, Н.Неждана. Окремі п’єси, особливо про літераторів, вже неодноразово втілювалися, як-от «І все-таки я тебе зраджу» про Лесю Українку чи «Таїна буття» про Івана Франка. А от із драмами про політичних героїв: Івана Мазепу, Степана Бандеру, Олену Телігу – складніше.
Донедавна театри намагалися уникати ризикованих постатей, попри можливий соціальний резонанс. Деякі п’єси зовсім свіжі і вводять в театр нових героїв: художницю Катерину Білокур, співачку Квітку Цісик, актора Івана Миколайчука. Символічно, що одночасно з виходом книги, один із її героїв Андрей Шептицький, табуйований імперськими пропагандистами як «фашист», був визнаний Ватиканом праведником…Коли представляли книжку у Центрі Курбаса драматурги розказували як виникали задуми, містичний зв’язок авторів і героїв, кумедні і сумні перипетії сценічних втілень, показували на екрані фото прототипів персонажів і вистав.
Зазначимо, що збірка аж ніяк не вичерпує біографічної драми. Це лише початок. Не менш цікавою була б збірка про героїв інших країн Європи, а таких п’єс теж чимало. У планах цього року драматичний відділ має ще цілу серію книг: актуальних п’єс «Майдан. До і після», дитячих «Драмовичок», інформаційний збірник сучасної драми «Авансцена» (спільно з УААСП), новітньої комедії «Ажіотаж» (спільно з НСПУ та фестивалем комедій у Чернівцях «Золоті оплески»), моноп’єс за результатами конкурсу «МоноЛІТ» – «Голос тихої безодні та інші голоси» тощо. Всі вони упорядковані, на деякі вже знайдені кошти (недержавні). Але це окрема тема, адже кожну антологію п’єс супроводжує майже детективна історія. Наприклад, у Франції близько двох десятків видавництв, які спеціалізуються на драмі. І не тому, що там більше драматургів чи фанів драми. Просто французи мають державні програми підтримки для видання п’єс, яких немає у нас. П’єси теж успішно продаються, просто їхня аудиторія – особлива. Тож «європеїзація» України – це й підтримка всіх видів літератури, а особливо – драми. Адже підтримка драматичних збірок сьогодні – це вклад у майбутнє – живий і оригінальний український театр завтра.
http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/pochatok-bumu-ukrayinskoyi-dramy