Режисер, продюсер, засл. діяч мистецтв України (з 2016).
2012 – режисер-постановник комедії «Пробач мені…. або…. Замовляю любов» за п’єсою Тетяна Іващенко у Ніжинському академічному українському драматичному театр ім. М.Коцюбинського.
Продюсер вистав, створених за за п’єсами Тетяни Іващенко:
2016 – “Замовляю любов”. Запорізький академічний обласний український драматичний театр ім. В.Г. Магара.
2016 – “Замовляю любов”. Сумський обласний академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна.
2017 – “Таїна буття”. Сумський театр юного глядача.
2018 – “Таїна буття”. Одеський театр юного глядача ім. Юрія Олеши.
Женская ось любви
Журнал «Страстной бульвар, 10»
Выпуск №6-156/2013, Содружество
Алла ПОДЛУЖНАЯ
27 октября 1882 года – дата, когда на театральные подмостки вышла выдающаяся украинская актриса,
И именно в этот день восемь лет подряд в Нежине, в окрестностях которого находится село Заньки – родина актрисы, взявшей себе по этому названию сценический псевдоним, в Нежинском украинском драматическом театре им. М. Коцюбинского проходит Междунар
Нежинский Фестиваль им. М. Заньковецкой в 2012 году встречал коллективы из России, Беларуси, Украины и Польши. Хозяева Фестиваля традиционно не берут участия в конкурсной программе, но, как и всегда, к каждому Фестивалю делают свой подарок – очередную премьеру.
Так, первым вокруг оси Любви, а надо сказать, что именно эта тема превалировала в спектаклях фестивальной афиши, где определяющим есть женское актерское творчество, «завихрился» спектакль«Прости меня» Татьяны Иващенко Нежинского театра им. М. Коцюбинского. Сквозное действие этой пьесы современного украинского драматурга, воплощенное режиссером Германом Архиповым, можно определить – как бегство в любовь. От одиночества, от нерастраченных чувств, разочарований – как в омут с головой в неизведанное. Вере (Алла Соколенко), женщине к 50-ти, которая существует в своих выстроенных жизненных параметрах, как кажется случайно, на глаза попадается газета с предложениями интимного характера и отчаявшаяся обычная женщина превращается в охотницу за приключениями, она заказывает себе мужчину для любви. Он появляется, молодой и раскованный Кирилл (Александр Радионов) и даже возникает нечто похожее на любовь. Но все – иллюзия. И парикмахерша Надежда (Людмила Муквич), обслуживающая Веру, оказывается для Кирилла просто наводчицей по разводу богатых и страдающих дамочек.
Режиссер задает эту тему, ставшую привычной в наше время, с помощью сценографии С. Корниенко, в виде шахматной партии. Гипертрофированная шахматная доска посредине сцены – это сценическая площадка, где все происходит. В финале, когда становится ясным кто выиграл и кто проиграл, доска, захлопываясь и «роняя» все со своей поверхности, поднимается вверх – партия окончена. Все сметено с ее полей, все оказалось лишь очередной игрой. Делая молодого проходимца с узнаваемыми ужимками криминального оттенка, так распространенных ныне, Г. Архипов вдруг находит в современной пьесе чеховский мотив и развивая эту тему, даже вводит в ткань спектакля несколько чеховских фраз. Так, далекая от повседневности, доверчивая и счастливая от самообмана Вера становится по мировосприятию похожей на Раневскую из «Вишневого сада», а современный жиголо представляется сегодняшним Лопахиным, своеобразно трансформировавшим светлое чувство любви. Спектакль, поманивший надеждой на счастье, не дает ей права на существование. Как и в великой пьесе, здесь приходится рубить вишневый сад в душе…
Прем’єрною виставою «Пробач мені.., або Замовляю любов» відкрив минулорічний 80-й театральний сезон Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського. На думку голови студентського журі VІІІ-го Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької кандидата педагогічних наук Олександра Забарного, режисер-постановник Герман Архипов жанрову комедію зумів переосмислити по-новому і надав спектаклю філософського підтексту, змушуючи глядача осягати почуття любові, як найвищого сенсу людського буття. Архипов у прямому значенні поставив головних дійових осіб на шахівницю й змусив обіграти кожну життєву ситуацію, змальовану в сюжеті вистави, як вдалий, чи невдалий шаховий хід. Були в цій театральній партії і свої пішаки, і свої королеви. А втім… глядачам вистава сподобалася. Бурхливими оплесками проводжали вони зі сцени заслужену артистку України Аллу Соколенко, артистів Людмилу Муквич та Олександра Радіонова. У долі цього молодого актора – це перша головна роль. На прем’єрі була присутня авторка п’єси Тетяна Іващенко.
Нове покоління ніжинських акторів і глядачів з любов’ю сприймає високе театральне мистецтво, як це робили їх видатні попередники. Про них з пошаною написав книгу професор Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Григорій Самойленко.
У жовтні 1933 року Чернігівський обласний відділ народної освіти видав постанову про організацію першого Робітничо-колгоспного театру Чернігівської області. 7 грудня 1933 року його очолив молодий і талановитий представник відомої династії Лучицьких Болеслав Болеславович. Прем’єрна п’єса Івана Франка «Украдене щастя» надовго замовила любов публіки.
Надія Онищенко
На фото: сцена з вистави «Пробач мені…»
” Ніжинський вісник”, № 22, субота 23 березня 2013 року, ст. 3.