21 січня 2916, рубрика”Театр”
Едуард ОВЧАРЕНКО
Віра Миколаївна – з.а. України Лариса Трояновська, Кирило – Вячеслав Довженко
http://www.theatreonpodol.com/ukr/plays/zamovlyayulyubov
У Київському академічному драматичному театрі на Подолі нещодавно відбулася прем’єра вистави “Замовляю любов” за однойменною п’єсою відомого сучасного драматурга Тетяни Іващенко. Особливістю нової постановки стало не лише те, що російськомовний театр звернувся до української драматургії, а й те, що нова вистава з’явилася тут українською мовою, актори ж довели, що досконало нею володіють.
Коло творчих інтересів автора п’єси Тетяни Іващенко надзвичайно широке. Серед героїв її творів Іван Франко, Сергій Єсенін, Айседора Дункан, а в основному — наші сучасники. Як зізналася драматург, усі її п’єси об’єднує тема любові. Любові чоловіка та жінки, любові до життя, любові до всього людства. Драматурга цікавить питання, чому людина прийшла у цей світ, у чому полягає її життєве призначення. Саме про це п’єса “Замовляю любов”.
Твір написано 2001 року. Перша прем’єра відбулася в Українському малому драматичному театрі, а головну роль виконувала одна з найвідоміших українських актрис сучасності Тетяна Стебловська. Наразі вистава з успіхом іде в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (м. Львів), Волинському академічному театрі імені Тараса Шевченка, Житомирському академічному музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги, Львівському обласному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича (м. Дрогобич). І ось нарешті черга дійшла до Києва.
“Наші з Тетяною Іващенко стосунки — приклад співпраці сучасного режисера із сучасним автором. У Херсоні я поставив дві її п’єси: “Ідзанамі” та “Рольові ігри”. На міжнародному театральному фестивалі “Мельпомена Таврії” відбулося читання її п’єси “Замовляю любов”, яка мене зачепила своєю темою: самотність людей”, — зазначив в одному з інтерв’ю режисер-постановник Сергій Павлюк.
Виставу “Замовляю любов”, напевне, можна вважати детективом, адже стосунки між чоловіком і жінкою — це вже детектив. І як стверджує Тетяна Іващенко, це історія, що може трапитися з кожним. Напевне, немає у світі жінки, яка б не мріяла про кохання, неймовірне і казкове, не хотіла б бути щасливою і хоча б на мить, але відчути себе коханою, бажаною… Ось вже промайнула за обрієм більша половина життя. Але мрії залишилися. То, можливо, ще не все втрачено? Де знайти кохання? А може, його можна купити? Якщо так, скільки воно коштує?
І ось Віра Миколаївна (заслужена артистка України Лариса Трояновська) зважується на відчайдушний крок і замовляє коханця на годину. То ким виявиться жигало Кирило (В’ячеслав Довженко) — спритним пройдисвітом чи нещасною людиною, яку доля змусила стати на цей шлях? Чи зможуть виникнути справжні почуття між двома такими різними людьми? Ще безліч питань порушують творці спектаклю і дають на них відповіді. А до несподіваної розв’язки глядачеві потрібно пройти лабіринтом заплутаних стосунків між чоловіком і жінкою. І лише в кінці вистави стане зрозуміло, що ж це насправді — любов чи обман.
Роль головної героїні немов навмисне написана для заслуженої артистки України Лариси Трояновської. Складається враження, що вона грає не вигадану Віру Миколаївну, а саму себе, таким достовірним і природним є все, що відбувається на сцені. “Моє життєве кредо, як і Віри Миколаївни — любов. Без неї все інше пусте. Не дивлячись ні на що, моя героїня не втрачає почуття гумору, віри в життя, надії, що в неї все складеться добре. Мені імпонують слова з вистави: “Жінка повинна залишатися жінкою, навіть якщо вона бабуся французької революції”, — розповіла пані Лариса. До речі, Л. Трояновська вже давно мріяла зіграти цю роль, а сприяв втіленню задуму в життя художній керівник театру Віталій Малахов.
Хочеться відзначити й Ірину Грищенко, яка виконує ролі перукарки і співачки та виявляє неабиякі здібності до перевтілення. І, звичайно ж, образ горе-коханця, створений В’ячеславом Довженком. Глядач до останнього не може визначитися, як до нього ставитися, з осудом чи симпатією. Адже, навіть якщо він і не був щирим у коханні, то хоч на якийсь час зміг зробити щасливою людину, яка була поруч.
Віримо, що театр і надалі звертатиметься до сучасної української драматургії.