«Замовляю любов»: прем’єра, що торкається серця. У неділю, 29 березня, у Нововолинському міському палаці культури відбулася прем’єра вистави «Замовляю любов» — вже восьма постановка колективу.Це тонка й надзвичайно щира історія про пошук тепла в холодному світі.У ролях:• Віра — Наталія Цяк• Надія — Катерина Косенко• Офіціант — Володимир Зейкан• Кирило — Микола ЛукашукРежисерка-постановниця, сценографка, декораторка та керівниця театру — Алла Навроцька.
Прем’єра вистави «Замовляю любов» за п’єсою Тетяни Іващенко стала подією, яку хочеться не просто згадувати, а проживати знову і знову, ніби повертаючись у той вир емоцій, де межа між сценою і власними відчуттями розчиняється. Це не просто лірична комедія, а тонка і водночас болісно чесна історія про самотність, жагу до любові та ту небезпечну спокусу повірити в ілюзію, якщо вона бодай на мить виглядає справжньоюРежисерська робота Алли Навроцької вкотре доводить її вміння працювати з емоційною глибиною тексту, не втрачаючи легкості подачі. Вона вибудувала виставу так, що глядач то сміється, то завмирає, відчуваючи, як під шкірою пробігають сироти від напруги і впізнавання. Простір сцени живе, дихає і реагує разом із героями, а гра світла лише підсилює відчуття, що це не вигадка, а чиясь дуже реальна історія, яку просто винесли на оглядОсобливе захоплення викликає виконання головної ролі Наталією Цяк, для якої ця сцена стала дебютом. У її Вірі немає штучності, немає награності, лише жива жінка з її внутрішньою порожнечею, надією і болем. Вона не грає, вона проживає кожну емоцію настільки чесно, що в якийсь момент забуваєш, що перед тобою акторка, а не людина, яка насправді ризикнула замовити собі любов. Її образ викликає не жалість, а глибоке розуміння і навіть певне захоплення цією відчайдушною сміливістю відчути хоч щось справжнєУ парі з нею Микола Лукашук створює багатошаровий образ Кирила, де за зовнішньою впевненістю і професійною холодністю поступово проступає щось більш складне і неоднозначне. Його гра додає історії тієї самої напруги, коли до кінця не зрозуміло, де правда, а де лише добре зіграна роль. Не менш цікавою є і Надія у виконанні Катерини Косенко, яка, попри свій дебют, впевнено тримає увагу і додає сюжету інтриги та внутрішнього конфліктуОкремим виміром вистави стала хореографія, яку виконали Мирослава Руденко та Всеволод Грицевич. Їхні рухи не просто прикрашають сцену, а стають продовженням емоцій героїв, мовою, яка говорить там, де слова вже безсилі. Це додає постановці ще більшої чуттєвості та глибини, підсилюючи відчуття, що любов тут не лише проговорюється, а буквально проживається тіломЦя вистава залишає після себе не тільки гучні оплески і захват, а й тихий післясмак роздумів. Вона ставить незручні питання і не дає однозначних відповідей, змушуючи кожного глядача чесно подивитися всередину себе. Чи можна замовити любов і чи має значення, що вона була несправжньою, якщо відчуття виявилися цілком реальними. І, можливо, найважливіше те, що ця історія дозволяє хоча б на мить відчути життя гостріше, глибше і без жодних гарантій.
