Актриса театру на Подолі, засл. артистка України (2013).
Лауреатка премії Київська пектораль (2020) “За краще виконання жіночої ролі другого плану”. Роль Манюшки у виставі Михайла Булгакова “Зойчіна квартира” (Київський академічний драматичний театр на Подолі).
Вистави театру на Подолі, п’єси Тетяни Іващенко:
„Зумій за хвіст спіймати бісенятко або як вийти заміж» (1996)- “Ксюша”.
«Я вбив» (1997) – “Жінка”.
«Таїна буття» (1998) – “Ольга Хоружинська”.
“Замовляю любов” (2015) – “Віра Миколаївна”.
Лариса Трояновська – Театр на Подолі (theatreonpodol.com)
Співпрацює з Академічною театральною майстернею „Сузір’я”.
У виставі “Мне тесно в имени своем…” (2004) грала “Айседору Дункан”.
“Мне тесно в имени своем…”. 2004. Київ – Тетяна Іващенко (tatianaivaschenkoteatr.com.ua)
Підсумки “ІХ-го Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької. 2013
За високу індивідуальну майстерність визнати лауреатами фестивалю і нагородити дипломом та цінним подарунком наступних актрис – учасниць фестивалю за номінаціями :
– «За біографічну переконливість образу» – нагороджується заслужена артистка України Лариса Трояновська за виконання ролі Айседори Дункан у виставі «Мені тісно в імені своєму…», п’єса Тетяни Іващенко.
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» (м.Київ, Україна).
Журнал “Український театр” №4 2012
Вона у відсутності марнославства
Алла Підлужна
“…Згодом у творчій долі Лариси Трояновської з’являється драматургія Тетяни Іващенко, що назавжди стає для неї визначальною і найбажанішою для втілення на сцені. Перша п’єса Т. Іващенко «Зумій за хвіст спіймати бісенятко» з’явилася на сцені Театру на Подолі, в ній Лариса Трояновська і Сергій Бойко розіграли комедійну ситуацію про варіанти, як можна вийти заміж. Потім була вистава «Я убив» і, зрештою, знакова як для драматурга, так і для актриси – «Таїна буття». То були часи, коли видатні люди переставали бути «пам’ятниками на постаментах», коли глядачів цікавило, якою саме людиною передусім був той чи інший відомий митець. І Тетяні Іващенко вдалося у п’єсі «Таїна буття» вивести на сцену не бронзового Каменяра, а живого й страждаючого Івана Франка, з усіма його душевними переживаннями, болями втратами. В хронології п’єси – історія одруження й сімейного життя Франка з Ольгою Хоружинською. Роль Франка виконує Володимир Кузнєцов. У виставі вдалося витримати баланс побутового і поетичн Франко-Кузнєцов повставав розгубленим і переконаним, люблячим і ніжним байдужім, цілеспрямованим і ніжним. Хоружинська-Трояновська – дружина генія і тут актриса використовує усю палітру переживань жінки, яка прагне кохання, любить сама і хоче відповіді на свої почуття. Вона не може бути лише соратником і другом, та Франко не годен дати їй кохання, не для неї він напише верршинні: “Чому являєшся мені у сні?…” Сценографічним образом вистави (художник О.Карпусь) стає залізне ліжко без сітки, тільки з остовом, на який з різних боків присідають чоловік і жінка. Ліжко, що повинно об’єднувати подружжя, своїм чорним проваллям назавжди роз’єднує. На високу ноту співчуття долям цих людей виводять актори історію Франко і Хоружинської.
Ще одну історичну особу, завдячуючи п’єсі Тетяні Іващенко, довелося зіграти Ларисі Трояновській. Вистава “Мне тесно в имени своем…” йде на сцені Київської майстерні театрального мистецтва “Сузір’я”. У виставі Трояновська грає Айсидору Дункан, у ролі Єсеніна Євген Нищук. Знову любовно-сімейні стосунки, дещо іншого характеру, хоча також із поетичною натурою. В образі видатної танцівниці Лариса Трояновська йде насамперед від людського. Танців, звісно, немає, перетанцювати Дункан – марні намагання; завдання в іншому – спробувати передати переживання талановитої іноземки, яка опинилася в революційній Росії, затягнута у вир шаленої особистості Єсеніна. Актриса надзвичайно темпераментно, чуттєво передає стан героїні, на яку несподіванно звадюється кохання. Тетяна Іващенко у своїх творах рішуче відмовляється від однозначності характерів, заглиблюючись у стосунки шероїв, драматург завжди дає простір для акторської фантазії. В її конкретних історичних персонажах виконавець завжди може знайти щось суголосне особистим переживанням, власним міркуванням. “Мне тесно в имени своем…” побудовано у вигляді діалогів, актори існують у образах і поза ними, коментуючи дії своїх персонажів. У цій подвійній грі створюється певний стереотип, через що образи стають об’ємними, надзвичайно інформативними. У просторі вистави любов наче вібрує, її флюїди можна відчути фізично. Остання фраза Айсидори до Єсеніна, з яким розлучається: ” Я тебя люблю, а ти?” тане в повітрі без такої очікуваної відповіді…”
Газета “Голос України”, 05.01.2013
Їй тісно у власному імені
Лілія Бевзюк-Волошина.
19 січня свій ювілей — 25 років на сцені — святкуватиме Лариса Трояновська, актриса столичного Театру на Подолі. Бенефісну виставу «Мне тесно в имени своем…» буде зіграно на сцені театру «Сузір’я».
Ім`я Лариса походить від латинського «ларус» — чайка, і її ролі залишають враження легкості сценічного буття. А все почалося з гуртка художнього слова при Будинку піонерів Московського району Києва. Пізніше Лариса навчалася у театральному інституті ім. Карпенка-Карого (курс Ади Роговцевої і Леоніда Олійника). Працювала в «Укрконцерті», у Новгородському драмтеатрі, в столичній опереті. У 1988 році прийшла до Театру на Подолі, де знайшла свій справжній творчий дім.
Її ролі та вистави дуже різні — це і поетичний та музичний театр, театр-спогад, побутовий театр, театр-салон, і такий важкий жанр, як моновистава.
Однією зі своїх життєвих і творчих удач актриса вважає зустріч із драматургом Тетяною Іващенко. Їхня співпраця вилилася в довголітню дружбу і низку вдалих вистав. У п’єсі «Таїна буття» Т. Іващенко Трояновська зіграла дружину Івана Франка, Ольгу Хоружинську, трагічну постать розбитої любові. В одному з інтерв’ю Тетяна Іващенко так сказала про Ларису: «Вона однаково блискуче може зіграти і тьотю Мотю в комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», і Айседору Дункан у моїй п’єсі «Мне тесно в имени своем…»
У виставах Театру на Подолі Лариса грає немало різних і яскравих ролей. Це і Поліна — мати-героїня з вистави «Звідки беруться діти?», і бабуся Даша у постановці за оповіданням А. Крима «Льовушка», і Зінаїда — єдина жіноча роль у виставі «Лист Богу». І ролі в знаменитих постановках Віталія Малахова «В степах України», «Фараони», «Шість чорних свічок», «На дні». Зі святом, Ларисо! Доброго вам творчого польоту!
“Сподіваюся потрапити у плани Віталія Малахова”
Вона майстерно створила чимало ролей у виставах Віталія Малахова, Ігоря Славінського, Володимира Борисюка та ін. 19 січня актриса запрошує на бенефіс до театру «Сузір’я», де перевтілиться в славнозвісну Айседору Дункан. Вистава «Мені тісно в імені своєму…» за п’єсою Тетяни Іващенко в режисурі Володимира Борисюка розповість про непрості стосунки двох геніальних особистостей — поета Сергія Єсеніна (Євген Нищук) та танцівниці Айседори Дункан (Лариса Трояновська).
— Ви багато працювали з драматургією Тетяни Іващенко. Чи можете сказати, що це ваш драматург?
— Так. Пам’ятаю, мені хотілося зіграти в якійсь комедії, й я наполегливо шукала п’єсу. Режисер Олександр Івахно, мій колега та приятель, запропонував п’єсу Тетяни Іващенко, яку він планував поставити. Так 1996 року вийшла вистава «Зумій за хвіст спіймати бісенятко». Пізніше ми їй дали іншу назву — «Як вийти заміж». Я відчуваю те, що пише Тетяна Іващенко. Через неї я реалізовую свої бажання спілкуватися з людьми.
— Ви грали багато вистав про відомих особистостей…
— Наприклад, історія з Айседорою виникла абсолютно випадково. Тетяна Іващенко купила книжку про Айседору Дункан. Вона подивилася на її фото і сказала, що я на неї схожа. Я не повірила. Але знайшла згадку про Дункан: «Увійшла жінка з великим тілом і легкою ходою». У 43 роки вона була моєї фактури! І ще колись Сергій Швидкий заразив мене ідеєю поєднання слова й танцю. Я не хореограф, тому сама б цього не зробила. Мені хотілося, щоб моя Айседора була вирішена пластично. Але вийшло так, що режисер все це побачив по-іншому. І я могла проявити себе тільки як жінка Айседора. А з виставою про Івана Франка вийшло трохи інакше. Спочатку Таня написала моновиставу про дружину Франка й запропонувала мені її зробити. Я прочитала і сказала, що це дуже красива, розумна, тепла історія. Але я сама її зробити не зможу, мені потрібен актор, який би створив образ Франка. П’єсу ми грали удвох із Володимиром Кузнєцовим. Мені сьогодні приємно чути, що її вважають найінтелігентнішою виставою про Івана Франка. Володимир Кузнєцов не розмовляв українською мовою, він із Росії, але для цієї вистави він спеціально вивчив мову, ніхто навіть подумати не міг, що він її не знав до того, так він красиво говорив.
— Ви працювали з різними режисерами, а кого вважаєте «однієї групи крові»?
— Віталій Малахов — дуже багатогранна людина, він може повністю перевернути моє уявлення. Дуже хочеться з ним працювати й надалі. А з Ігорем Славінським ми взагалі з однієї «пісочниці». У нас співпадають погляди на поезію, на драматургію, не у всьому, звичайно, але естетичні та етичні норми однакові. Це велика насолода — працювати у виставах Славінського. Він легко, делікатно на репетиціях підштовхує-спрямовує акторів на потрібний шлях, нічого не нав’язуючи.
— Над чим ви зараз працюєте?
— Молода кінорежисер Ірина Устеленцова запропонувала мені невелику роль у своєму фільмі. Це соціальний проект, але я вважаю цю дівчину талановитою, і з радістю хочу їй допомогти. Я мрію про кіно, але не хочу зніматися у серіалах. Хотілося б розпочати роботу над новою виставою. Дуже сподіваюся потрапити у плани Віталія Малахова.
http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/spodivayusya-potrapiti-u-plani-vitaliya-malahova
Див. “Публікації” 2007 2011 2012 2013
Див. “Відео” “Таїна буття”. Київ
“Мне тесно в имени своем…”. Київ
“Мне тесно в имени своем…”. Програма Галини Цимбал “Cвіт особистостостей. О. Кужельний”.