Співучасники однієї дії
Тетяна Іващенко – поміж небагатьох сучасних українських драматургів, за творами яких ідуть вистави у київських театрах. На професійній сцені вона вже вісім років.
Для драматурга визнанням є постановка його п’єси на сцені. Пані Тетяна вважає себе щасливою, адже всі сім написаних нею п’єс втілено в театральне життя. Основне місце роботи Тетяни Іващенко – Театр на Подолі, де ідуть «Таїна буття» (історія про Івана Франка та його дружину), «Як вийти заміж» (комедія про сучасну жінку). Також п’єси пані Іващенко ставлять у Малому драматичному театрі – «Втеча з реальності» та «Замовляю любов». Найновіша прем’єра – п’єса про Сергія Єсеніна – йде на сцені театру-майстерні «Сузір’я». Роль поета виконує Євген Ніщук, який нещодавно набув популярності в іншій ролі – ведучого під час Помаранчевої революції на майдані Незалежності. «Ці два образи такі різні, що його зазвичай не впізнають у ролі Єсеніна, – каже пані Тетяна. – Євген дуже перевтілюється: він професійний актор».
Першу п’єсу Тетяна Іващенко написала в чотирнадцять років. Дитячі експерименти «оживали» – п’єсу ставили у дворі та в домашньому театрі. «Одразу стати драматургом не вдалося, тож багато років працювала в бібліотеці Інституту театрального мистецтва, – розповідає пані Тетяна. – Було відчуття, ніби всі книжки належать тобі: Франко, Шевченко, Леся Українка, Пушкін, Лермонтов…». Улюблений письменник Тетяни Іващенко – Антон Чехов. «Звучить банально, але вчилася писати я у нього та в Островського, – каже вона».
«Література» в п’єсах присутня обов’язково – особливо у творах про письменників – Франка та Єсеніна. «Дивимося на гру акторів та слухаємо текст – такі відгуки я найчастіше чую від глядачів своїх п’єс, – пригадує Тетяна Іващенко. – Хоча про «літературу» не думаю: я суто театральна людина, мислю діалогами…»
Безпосередній процес написання п’єси відбувається швидко – приблизно за два тижні. Але обдумувати доводиться довго – з півроку. «Натхнення усіх творчих людей – музикантів, поетів, художників – пов’язано з космічними силами та інфернальними сферами, якщо, звісно, це справжня творчість, – впевнена пані Тетяна. – Сюжети ж не завжди базуються на життєвих спостереженнях: скажімо, заплануєш один фінал, а в процесі написання герої починають діяти самостійно та провокують інший розвиток подій.
За словами пані Іващенко, українські театральні режисери скептично ставляться до рідної драматургії: мовляв, у нас не може бути гарних авторів, натомість вони є в Москві та на Заході. Звісно, цікаві вітчизняні автори є, запевняє Іващенко. Вона ж під час кожної постановки працювала з різними режисерами, і їхніми інтерпретаціями була задоволена. «Ідеального режисера – як ідеальної людини – не існує. Я це розумію, і тому в мене нема ані претензій, ані жалкувань. Ми з режисером – співучасники однієї дії».
Якщо режисери – поняття змінне, то улюблених акторів у Тетяни Іващенко – ціла команда. Це – Лариса Тройновська, яка грає Айседору Дункан, Тетяна Стебловська, для якої спеціально написано п’єсу «Замовляю любов», Володимир Кузнєцов, що виконує роль Івана Франка. «Я щаслива, що є люди, які мене розуміють, можуть щось підказати, прибрати зайву репліку та додати необхідну, – каже моя співрозмовниця. – У кожного драматурга мають бути люди, які визнають його творчість, у нього має бути своя команда».
Тетяна Iващенко – помiж небагатьох сучасних українських драматургiв, за творами яких iдуть вистави у київських театрах. На професiйнiй сценi вона вже вiсiм рокiв.
Катерина Лебедєва
В Луганському академічному українському музично-драматичному театрі відбулася прем’єра сезону
“Мені являлася любов” — так називається драма Тетяни Іващенко, сучасного драматурга, яка мешкає у Києві. Втім, авторка приїхала на виставу в луганський театр.
П’єси Тетяни Іващенко посідають чільне місце в репертуарі багатьох театрів. 9 творів вже існують не тільки в друкованому вигляді, але й втілюються на сцені. “Мені являлася любов” успішно йде в Києві вже шостий рік. Героями драми стали Іван Франко та його дружина Ольга Хоружинська. Письменниця зізналася, що як кожна жінка, хотіла бачити красиву історію кохання. Тому взяла за основу сюжету особисті взаємини Івана Франка і його дружини.
Тетяна Іващенко, драматург: “Кожна людина, яка подивиться цю виставу, вона знайде щось своє, що їй болить, і знайде, мені так здається, і якісь відповіді на запитання, які хвилюють кожну людину протягом всього життя”
Вистава про любов великої людини нібито наближає особу генія до мирського сприйняття його душі. Прем’єра вiдбулася 20 жовтня. Ім’я Івана Франка залишиться навічно, а ось життя людини, вже кануло в літу. Завданням режисера-постановника стало передати реалії переживання чоловіка та жінки.
Олександр Король, режисер-постановник: “Я, коли прийшов на репетицію, відразу сказав акторам своїм: “Хотілось би бачити виставу не про Франка і Хоружинську, а про Ванечку і Олечку. Про звичайних людей, тому що кожна людина може попасти в таку ситуацію, про їхні відчуття, про їхні відношення…”
В луганському академічному українському музично-драматичному театрі це вже третя вистава, героями яких виступають великі письменники. Ще одна прем’єра “Втеча від реальності” за сценарієм тієї ж Тетяни Іващенко відбудеться вже в цьому сезоні.
Ольга Казьміна, новини телеканалу ЛОДТРК «ЛОТ»