2014
Сучасна притча. Моноп’єса про війну, лицарські чесноти, гідність, братовбивство, реінкарнацію душ…
“П’єса про те — якщо людина має співчуття, вона не стане бездумно вбивати… Мій герой поступово усвідомлює, що стріляючи в іншого — він стріляє в самого себе. Мені хочеться донести думку про те, що всі люди на землі — байдуже, до яких народів належать, усі між собою — брати й сестри, а вбивство іншої людини слід вважати самогубством. П’єса нагадує про цінності гуманізму, в ній стверджується, що не можна піддаватися маніпулюванню, хай би хто це був — найкращий правитель, диктатор — ніхто не має права вирішувати за тебе твою долю, ні гроші, ні становище, ні посади, — людина сама повинна думати про високе, моральне, духовне і жити за цими моральними законами, а якщо казати простою мовою, кожен повинен думати і дбати про свого брата, свою сестру…
Нині перед людством стоять глобальні завдання — врятувати землю, екологію, рухати прогрес. А ділити планету за принципом власної переваги — це хибна, хвороблива психологія. Людям допоможе лише співчуття одне до одного. Формувати це високе розуміння здатне мистецтво театру, і я сподіваюся, що вистави за моїми п’єсами подарують глядачам оптимізм, естетичну насолоду, задоволення від спостерігання за сюжетними колізіями, дадуть надію на те, що сила мистецтва врятує світ!”.
З інтерв’ю Тетяни Іващенко
«Лицар храму» – вистава-сповідь снайпера, яка виходить на рівень філософської притчі про злочин і кару. П’єса Тетяни Іващенко має дві сюжетні лінії: історія Степана сьогоднішнього і його ж як стародавнього лицаря Ордена тамплієрів. Занурення вглиб віків режисер вирішує розповіддю Степана про сон, що переслідує його після того, як «відстріляли Майдан…». У сні він бачить свого рідного брата, який зараз, у цьому житті, – його мішень. Так, через перетин кількох часових реальностей, що існують тут, за стінами, на екрані, у свідомості снайпера, у його снах і підсвідомості, вимальовується головна ідея п’єси і вистави – усі люди на землі брати, стріляючи у когось – ти вбиваєш брата, а вбивши брата – убиваєш себе!
2016 – Львівський обласний музично-драматичний театр ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич).
2016 – Херсонський обласний академічний музично-драматичний театрі ім. Миколи Куліша.
2021 – Театр на Подолі.