“Таїна буття”. 2016. Київ

Київ, Національний драматичний театр ім. Івана Франка. 97-й сезон. До 160 років із дня народження і 100 років із дня смерті Івана Франка.

Тетяна Іващенко “Таїна буття”. Камерна сцена.

Прем’єра – 27 та 28 грудня 2016 року.

Репетиції вистави, листопад 2016 року.

https://www.facebook.com/frankotheatre/posts/1759754300952701

ПРЕМ’ЄРА 27 грудня 2016 року.

Режисер-постановник вистави Андрій Май: ”Чим  було наповнене життя Івана Франка? Якими споминами? Якою реальністю? Що, зрештою, лишається після кожного нас? Як не загубити себе в світі, який грає з тобою? Кожна людина сама долі своєї творець? На ці риторичні питання ми спробуємо відповісти нашою виставою”.

Грають:

Він- нар. артист України Шаварський Олег, Чернов Дмитро.
Вона- Зінєвіч Віра, нар. артистка України Яблонська Галина.

«Я не вважаю себе ані таким великим талантом, ані жодним героєм, ані таким взірцевим характером, щоб моя особа могла зігріти всіх до себе. Двадцять і п’ять літ я був тим пекарем, що пече хліб для щоденного вжитку. Я ніколи не хотів ставати на котурни, ані щадити себе; я ніколи не вважав свого противника занадто малим; я виходив на всяку арену, коли боротьба була потрібна для прояснення справи. Я знаю, що з моїх творів дуже мало перейде до пам’яті будучих поколінь, але мені це байдуже; я дбав, поперед усього, про теперішніх, сучасних людей».

Іван Франко, 1898 рік.

 

«Всі ми знали, що тут, серед нас, відбувається повне безвихідного трагізму життє, всі ми бачили, як на очах конає і мучиться чоловік, – а хто прийшов з поміччю, з приятельською щирістю?.. Ні – хто прийшов з добрим словом навіть?.. Сотні людей міг би нарахувати д-р Франко таких, які лаяли, безчестили, гнали і ганьбили його через ціле життя, а чи нарахував би десяток таких, котрі дали б йому пережити радісну хвилю, а чи знає хоч їдного, на котрого грудях міг би виплакати свою безталанну, пошарпану душу?»

Гнат Хоткевич, 1926 рік

 

Сьогоднішня вистава «Таїна буття» за п’єсою сучасного українського драматурга Тетяни Іващенко торкається найделікатнішої теми – особистого життя Івана Яковича Франка. В одному із листів до свого друга Агатангела Кримського Франко писав: «Значний вплив на моє життя, а, значить, також на мою літературу мали зносини мої з жіноцтвом».
Минуло 120 років, як вийшла в світ збірка «Зів’яле листя», але й досі тривають суперечки, кому присвячені ці пронизливі рядки:
«Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні».
Котра з жінок була прообразом тієї і іншої героїні його творів? Які вони – Ольга Рошкевич, Ольга Хоружинська, Целіна Зигмунтовська? Чому саме долі цих жінок навіки зв’язані із ім’ям Франка?
Для авторів вистави головним є через сценічні художні засоби виразності наблизитися, хоча б ескізно, до такої складної, невловимої суті Творчості, до трагічної постаті Митця, зняти певний флер нашарувань, сталих, звичних стереотипів, які багато років супроводжують ім’я Франка у свідомості широкого загалу.
У п’єсі використані листи, реальні факти з життя, які не лише розповідають про непрості перипетії життя, про кохання, сумніви та біль, а й сприяють пошуку відповіді на головне питання: чому Геніальність, Дар Божий потребують такої жертовності та надлюдських мук? Як народжується поезія та любов?

http://ft.org.ua/ukr/spectacle/97?bt=1059

Фото Василь Артюшенко, DT.UA http://dt.ua/CULTURE/u-kiyevi-vidbulasya-prem-yera-vistavi-pro-zhinok-ivana-franka-228694_.html


 Тричі являлася любов

У Києві відбулася прем’єра вистави про жінок Івана Франка

Лупаймо сю скалу…

Два… Каменярі

Іван Франко на столичній сцені

Журнал “Театрально-концертний Київ”. 2017, №2

Телеканал “Телевсесвіт”

 

26.01 “ТАЇНА БУТТЯ” на Камерній сцені театру Франка

Завжди радію, коли бачу на виставах багато молодих людей. Цього театрального вечора серед глядачів – десятикласники Києво-Могілянського колегіуму. Бути свідком перших емоцій та вражень дітей після перегляду глибоких та цікавих театральних постановок – варте багатого.
“Магія театру” розпочалася одразу, як ми потрапили до глядацької зали, точніше – саме на Камерну сцену, де мали можливість поспілкуватися та сфотографуватися з акторами: Галиною Яблонською та Вірою Зіневич (які у виставі представляли Ольгу Хоружинську, дружину Івана Франка), Анастасією Добриніною (фатумні жінки у житті Івана Франка- Ольга Рошкевич та Целіна Журовська), Дмитром Черновим та Олегом Шаварським (у ролі Івана Франка). Діти мали можливість протягом вистави не тільки доторкнутися до особистого світу Світоча української нації Івана Франка, а й скласти особисті враження про акторів театру Франка, які вразили їх своєю духовністю, щирістю, простотою.
Та на цьому несподіванки та незвичність постановки, далекої від класичності, не закінчилися: калейдоскоп часу: з 1885 – року знайомства Ольги Хоружинської (“Поруч з ним у мене з’явилося бажання вивчати українську мову, яку я, українка, не знала”) з Іваном Франком, нелегке подружнє життя, матеріальні злидні, перекладацька праця (Іван Франко знав 14 мов, а переклади міг робити з 48 мов(!)), фатумні жінки, та служіння задля найголовнішої цілі Івана Яковича – “Головне для мене – побачити Україну вільною” або “Служіння Громаді – ось моя ціль”; по 1916 – рік смерті Івана Франка та 1941 – рік смерті Ольги Хоружинської, аж до сьогодення – 2018 рік. У Івана Франка в виконанні Дмитра Чернова можна закохатися: стільки в ньому якоїсь потайбічної, надлюдської сили та краси..Стає зрозумілим, чому Ольга, не зважаючи на спротив рідні, обрала його за чоловіка та присвятила йому своє життя.
Подяка авторці твору – відомому сучасному драматургу Тетяні Іващенко, режисеру Андрію Маю, акторам та творчий групі театру Франка за цю виставу. Особисто я була на її прем’єрі 27.12.2016 року, і хочу зазначити, що за цей час вистава “подорослішала”, стала ще кращою!
Є дуже важливим, що ця постановка викликає свідоме бажання звернутися до творчості Івана Франка: старшокласники сказали мені, що якраз зараз вони приступили до вивчення його творчості на уроках з української літератури. Тож цей вихід в театр їм дуже допоміг доторкнутися не тільки до творчості, а й до духовного світу класика української літератури.

Alessia Kryvopysha